Свято неслухняності

12

Кілька днів тому у моєї доньки був день народження, чотири роки. Свято, що межує з дурдомом, — це було очікувано, діти є діти! Але, як голосно вони не кричали, вони не встигли мене задолбать, тим більше що ми самі всіх покликали, і взагалі це дитяче свято. А от батьки…

Я взагалі не зрозуміла, що це було?! При тому що всіх цих дорослих людей я знаю не перший день.

Ситуація перша. Я не дозволила відкривати доньці подарунки при інших дітях, все було відставлено вбік з умовою, що вона зможе відкрити потім. Я не жаднюка, просто в минулому році після спільного відкриття доньчиних подарунків дітьми від одного до шести років були втрачені майже всі дрібні деталі чого б то не було, половина зламана, порвана… Будучи в цьому році розумніші, ми вирішили відкрити подарунки потім.

Але що це? Інна з однорічною донькою лізе в подарункові пакети, дістає іграшки і дає малої на розтерзання. На моє зауваження вона ображається, адже маленькій Оленці було цікаво. У дитячій кімнаті купа дитячих іграшок, грайте з будь-якими! Поки я віЕкшн шла, набігли інші діти і, надихнувшись прикладом супер-мами, розвалили всі подарунки. Моя донька в цьому участі не брала.

Ситуація друга. Андрій з чотирирічним сином, який схопив доньчине машинку з пультом управління і кидає її об стіну! Потім ще раз… Тато розчулюється. Я роблю зауваження дитині, тато обурюється.

Ситуація третя. Шестирічний Льоша ображає маленьких. Грубо посилаючи їх на три букви, штурхаючи їх і кидаючи в них дерев’яні кубики. Прошу папу вгамувати і поговорити з сином. Тато відповідає: «А че? Мужик повинен бути мужиком».

Люди! Якщо ви самі не поважаєте чужих дітей і чуже майно, то будьте готові, що рано чи пізно дитина вважатиме за норму така поведінка і вдома! Я в подиві.