Це було давно і правда

17

Дорога, ми знайомі вже п’ять років. За ці роки ми разом з тобою пережили дуже багато, чого забути вже не зможемо. Наприклад, як перший раз їздили відпочивати. Або коли ночували на вулиці в невідомому районі, тому що з гостей не встигли на метро. Пам’ятаєш? Звичайно пам’ятаєш, адже це були незабутні моменти в нашому житті. Як шкода, що деякі з них вже давно стерлися з твоєї пам’яті.

Пам’ятаєш, як ми займалися ночами сексом, а потім йшли на роботу, зовсім не виспавшись? Ти казала, що секс зі мною — це краще, ніж просто спати. Зараз же секс стоїть у тебе на останньому місці; я вже й не пам’ятаю, коли ти пропонувала мені його сама. А при будь-якому зручному випадку звинувачуєш мене в зраді. Мені здається, що до цього недалеко.

Пам’ятаєш, як ти раділа квітів, які я тобі приносив без приводу? Тепер ти дорікаєш мене в тому, що я витрачаю гроші, які ти могла б відкладати. На що?

Пам’ятаєш, як тулилися під однією ковдрою і раділи, що ковдра одне? Тепер ночами ти скаржишся, що тобі жарко за мене і що не вистачає ковдри.

Пам’ятаєш, як я випадково наступив тобі на п’яту, і в тебе відірвалася підошва? Ми викинули ці чоботи і купили тобі нові. Вчора я випадково наступив тобі на ногу. Тобі було не так боляче, як було мені, коли ти мене назвала «ведмедем сраним».

Пам’ятаєш, як ти любила мене готувати? Ти питала, що б я хотів на вечерю. Тепер ти цокаешь мовою і кидаєш: «Ну подивися, що там у холодильнику», йдучи до сусідки.

Пам’ятаєш, як ми сиділи на дивані і, обійнявшись, дивилися телевізор після важкого робочого дня? Тепер ти штовхаєш мене і вимагаєш посунутися, бо хочеш лягти.

Пам’ятаєш, як я намагався тобі нагадати про такі моменти? Ти тоді вирішила, що я п’яний.

Ні? Не пам’ятаєш? Та й я вже став забувати. Я ходжу до сусідки, коли ти на роботі в мій вихідний. Тому що ти задовбали.