Нелегальне чтиво

13

До жаху, до зубного скреготу задовбали «книжкова еліта». Не знаєте, хто це? А я зараз розповім.

Таким людям не можна сказати, що ти читала Донцову. Ти станеш просто непотребом в їх очах. Та після такого «еліта» буде від тебе тікати, як чорт від ладану. А якщо ти скромно, дивлячись у підлогу пикнешь, що деякі її книги тобі сподобалися, то все, пиши пропало. У книжкових спільнотах тебе колективно проклянуть до шостого коліна, не менше.

Є такий книжковий жанр, як гумористичне фентезі, і книг тут можна знайти безліч. Найчастіше вони будуть написані російськими авторами. І коли я кажу, що за жанр зараз читаю, відбувається наступний діалог:

— Як, ти що, читаєш це?

— Ну так, читаю.

— Та як можна це читати?!

— А ти читала?

— Ну… ні. Але я знаю, що це повна хрень!

Це відбувалося щоразу, коли в мене запитували про книгу, яку я читаю. Таким людям головне висловити своє фе. Фентезі?! Російське?! Немислимо! Спалити її на цих книжках! Їх не зупиняє, що вони ці книги навіть не читали! Тепер я стала розумнішою і, коли мене запитують, що я читаю, кажу «1000 і 1 спосіб вбивства людини». Більше не запитують.

А є ще відома серія книг про вампірів. Читала? Забудь, ти що! Мовчи! Навіть рота не розкривай! Або ось нашуміла в минулому році серія книг еротичного змісту.

— Ти чула про цю книгу?

— Ну так, чула.

— Фу-фу-фу, я не розумію, як таку хрень можна читати?!

— А ти читала?

— Ти що, я таке не читаю.

— А звідки ти знаєш, що це хрень?

— Ну… читала відгуки.

«Еліта» навіть думки допустити не може, щоб почитати саме ту книгу, яку хочеться. Треба читати саме «100 книг, необхідних до прочитання». А потім ходити і говорити: «Ех, не те ви читаєте. Я ось вчора Бредбері дочитала». Запитаєш, про що книга, цікаво ж. А у відповідь: «Ну, це саме, глибокодумно книга про деградацію суспільства».

Ось у нас начебто демократія, свобода слова. Ми спокійно ставимося до людей з незвичайною зовнішністю, з нетрадиційною орієнтацією. Але коли ж до більшості людей Екшн де, що смаки у всіх різні, в тому числі і книжкові? Коли люди зможуть спокійно виносити книги Донцової з магазину без побоювання бути засмеянными? Коли в книжкових спільнотах про подібних книгах можна буде залишити не тільки негативний, але й позитивний відгук?

А написати змусив один випадок. Дама пише: «В подруги в пакетику з книжкового знайшла пару книг Донцової. Вона мямлила і виправдовувалася, що, мовляв, для сусідки…»