Ну вилитий тато!

13

Моя задолбайка начебто невелика, але докучлива. Бісять люди, які називають дітьми своїх домашніх вихованців.

— Ой, я піду раніше, у мене синок хворіє! — каже колега. Співчутливо киваю, поки не згадую, що у неї взагалі-то дочка. Виявляється, проблеми у собачки.

— Я стала бабусею! — щасливо верещить сестра чоловіка в соцмережі. Давлюсь чаєм, намагаючись збагнути, як я упустила такі родинні перестановки. Все просто, кішка благополучно окотилася.

— Як ваш синок? — запитує бабуся за вечерею. Завмираю з кам’яним обличчям, чоловік стискає мою долоню, щоб я не розплакалася. Так, я розумію, бабуля, що ти про Рижика, ось тільки ми третій рік безуспішно намагаємося зачати. Ти про це знаєш, ба.

І так всюди. Ні, я розумію, що тварини часто стають членами сім’ї, що їх люблять, як рідних, а їх проблеми сприймаються як свої. Але це все-таки тварини. Давайте відокремлювати котлети від мух.