Звинувачуючи жертву

12

Дуже хочеться відповісти автору історії «Ми у відповіді за тих, кого нагодували». Ви перевертаєте все з ніг на голову.

Я якось по справах побувала в Австралії. Знаєте, що мене вразило найбільше? Абсолютно нелякані тварини. Ні, вони не жебракують, там не прийнято годувати їх з рук, навіть застерігають від цього. Вони просто займаються своєю справою на відстані витягнутої руки. І це повсюдно: у парках у центрі міста, на околицях і пляжах, у заповідниках і просто в лісі ні одна тварина (ящірки, птахи, звірі) не зникає, в паніці побачивши людину. І це просто чудово. Це не поодинокий випадок. І мені здається, що ситуація, коли люди і звірі живуть разом без конфліктів, — це як раз нормально і гармонійно.

З тих місць, де я була, все живе розбігається від людей, мабуть, тільки в Азії, де їдять усе, що більше шпилькової головки, і Росії, де можуть кинути камінь просто через «а че воно».

А люди з позицією, як у вас, крім усього іншого, ще й виправдовують тих покидьків, які таке собі дозволяють. Такі, як ви, будуть звинувачувати жертву зґвалтування або пограбування в тому, що вона сама винна — не так одягнена була, йшла не там, не в той час, і взагалі. З ваших позицій, напевно, зовсім не варто підходити до інших людей — серед них бувають маніяки, збоченці та інші нехороші особистості, і зустріч з ними у великому місті — всього лише питання часу.