Фігня, фігню не лікуємо

14

В історіях про хворіючих працівників чомусь завжди забувають про третю сторону. До тих, хто не хоче втрачати гроші колегам, небажаючим оплачувати лікарняний і втрачати працівника роботодавцям додаються бажають давати лікарняний лікарі.

В середньому я підхоплюють простудні захворювання два рази в рік. Нежить, горло, кашель, всі справи. От тільки температура у мене піднялася в минулому грудні перший раз за 3-4 роки. Тут-то і починається моя задолбашка.

Я не проти пересидіти кілька днів вдома, начальство у мене адекватне і не любить хворіючих працівників. Але за 8 років трудового стажу мені всього 3 рази дали лікарняний без температури 38. Один раз це була екстрена операція, другий раз травма, а третій раз лор дав лікарняний, коли голос не просто сів, а зник зовсім.

При цьому я кожен раз чесно ходжу до лікарів. Однак ні хвора голова ллються з соплями, ні краснющее хворе горло, ні душить кашель без температури не котируються. Синусит, фарингіт, трахеїт та ларинготрахеїт справно з’являються в моїй картці, але на питання про лікарняному лікарі роблять обурені очі і ставлять вердикт «трудоспособна».

— Доктор, але я постійно кашляю!

— Хрипів у вас немає, пийте водичку і розсмоктуйте льодяники!

— Доктор, у мене сильний нежить і болить горло, голова гуде.

— Нічого страшного, я вам прописав ліки.

— Доктор, вчора було 37,6.

— Ну нічого, зараз немає, а ліки я вам призначу.

— Доктор, я не заражу колег?!

— Ну нехай вони разом з вами противірусну приймають!

Після цього залишається повзти назад на роботу, чхати на колег і задовбувати оточуючих.