Вітаю вас, громадянин, соврамши!

13

Знаєте, що мене задолбали? Те, що прихильникам споконвічних цінностей дуже часто забувають разом з цінностями видати мізки.

Читаю в стрічці новини N-ської епархи: M-ської школі відбулася розмова про неприпустимість абортів. Дивлюсь фотографії, читаю подробиці — так і є: зібрали дівчаток і їм розповідають про аборти.

Ви хлопчиків зберіть. Поясніть їм, що їхній обов’язок — наполовину. Що якщо він вставив свою паличку в дівчинку, яка потім вибрала аборт — то на ньому гріх (якщо вже ви думаєте, що школярі вас взагалі слухати будуть). Що дівчинка в цьому житті почне розплачуватися болем, страхом, зневагою з боку інших, безпліддям або страхом безпліддя, психічними порушеннями — це все приходить з абортом. А, як відомо, прийняте при цьому житті покарання здатне до певної міри врятувати нас від вічного.

А ти — пацан, соплявка, яка вже вміє виробляти сперму, — ти мав десять разів подумати, чи впевнений ти на 200%, що ця жінка, з якою ти поєднуєшся, буде берегти дитину, якщо він у вас вийде. Тому що у тебе виправдань не буде. Ніяких.

Ви забули, здається, хто у нас в світі товар, а хто — купець. Дуже розумно читати нотації вазі, а не водія вантажівки, який не може довезти її, не розбивши.

— А де ж господар цього кафе? — запитала Маргарита.

— Королева, — раптом заскрипів знизу кіт, — дозвольте мені запитати вас: при чому ж тут господар? Адже він не душив немовля в лісі!

Нагадати, чиї слова? Так от, ви сказали їх цілій школі. Своїми діями, тим, що нотації прийшли читати виключно дівчаткам.