Сама, дурна, винна

12

Дістали люди, нівелюють цінність моїх речей, які потім мене звинувачують у всіх смертних гріхах.

Приходить сестра з племінником в гості. Племінник ще маленький, говорити не вміє, але зажадати своє вже може і зі звуком «Ыыы!» тягне рученята до речі, яка для мене дуже дорога. Треба сказати, що ця річ, на відміну від фігурок з недавньої історії, знаходиться за закритим склом у шафі. Але у племяша ж є мама, яка і шафа відкриє, і бажане подасть. Я бачу це неподобство, відбираю річ у дитини і закриваю в шафу, на що отримую від сестри:

— Тобі шкода, чи що? Дитина просто пограє, і ми поставимо на місце!

— Це дуже дорога і дуже крихка річ. Не чіпай, будь ласка. Ніколи.

Але варто лише віЕкшн ти на кухню, як річ була негайно вилучена з шафи, передана малюкові і моментально зламана.

— Я ж по-людськи просила тебе не чіпати!

— Да ладно тобі, навіщо ти починаєш із-за дурниць? Дитина ж просто пограв! Так я куплю тобі нову фігню, раз ти така, тільки заспокойся! Або прямо зараз гроші поверну, сама купиш. Скільки вона коштує?

— 4500 рублів.

— Чого? Скільки? 4,5 тисячі? Та ти сдурела, за таку погань стільки платити. Нічого я тобі віддавати не буду. Я ж ні в чому не винна — це дитина зламав, які до нього претензії? При чому тут я, адже це саме ти віддала за тендітну хрень скажені бабки, до себе претензії і предъявляй! Сходили в гості до тітки, називається, все настрій зіпсували і нас же ще й звинуватили!

Мама:

— До мене колишня однокласниця з іншого міста приїхала, а я знаю, що у тебе пляшка вина є. Позич нам її, а я тобі потім поверну. Просто зараз в магазин бігти хочеться.

— Це дуже дороге вино. Мені його подарували майже рік тому, я його бережу для особливого випадку. Скоро у мене побачення з моїм хлопцем, я планую відкрити пляшку саме тоді.

— Я ж сказала тобі поверну! У точності таку ж пляшку! Сьогодні ж і поверну, піду проводжати подругу, зайду в магазин і куплю!

Ввечері:

— Я подивилася, скільки це вино коштує, і отетеріла — 1200 рублів! Природно, я нічого брати не стала, у мене ж гроші не зайві.

— Мама, я ж тобі пояснила — вино дороге, я хочу випити його з молодою людиною на побаченні.

— Ну ти ж його не купувала, гроші не платила, тобі його подарували, а я з чого повинна платити гроші? Будемо вважати, що ти подарувала мені. І що у вас там за стосунки з хлопцем, якщо без алкоголю на романтичному побаченні обійтися не можете? Якщо б він любив тебе, був би п’яний від одного твого погляду! А так… нехай сам захопить пляшку по дорозі, якщо тверезого ти його не надихаєш.

Колега:

— Слухай, у мене голова розболілася, а в тебе якісь чарівні таблетки є, дай одну!

— Не можу, тому що, по-перше, у мене остання залишилася. По-друге, у мене в самої може напад головного болю трапитися в будь-який момент, а крім цих таблеток мені нічого не допомагає. По-третє, вони дуже дорогі.

— Да ладно тобі, я ж піду на обід і куплю по дорозі, за пару годин, мабуть, з тобою нічого не станеться!

Після обіду:

— Прикинь, заходжу в аптеку, а твої таблетки 200 рублів штука стоять! І продаються мінімум по 2 штуки! Тому я купив тобі цитрамон, тримай і не рипайся!

Так і живемо, а якщо намагаєшся хоч трохи ущемити інтереси цих людей, відразу починається таке! Дістали.