Гроші є, диплом не треба

11

У мене свій бізнес. Крихітний, молодий, але розвивається. І я вже місяць шукаю працівника. Мені потрібна дівчина відповідати на телефон. Ввічлива, уважна й жвава, щоб могла справлятися зі шквалом дзвінків. Мені плювати на досвід роботи, вік, національність та інші параметри. І зарплату я пропоную високу, так як від роботи дівчини буде залежати кількість замовлень, а отже, прибуток. І немає, це не продаж по телефону.

Задовбали мене здобувачі.

Велика частина відсівається на самому першому етапі. Просто не приходять на співбесіду, особливо якщо призначено на ранок, наприклад, на дев’ять. Відсотків п’ять спроможеться зателефонувати в 8:59 і сонним голосом промурмотати, що не прийдуть, бо здох улюблений кіт (застряг ліфт, собака з’їла ключі). Як школярі, їй-богу.

Ще частина кривить пику, коли дізнається, що на роботі треба працювати. Так, з 9 до 21. Так, дві перерви на обід — 30 хвилин. І дзвінків дуже багато. Ах, вони, виявляється, думали, що за зарплату, рівну зарплаті начальника відділу в нашому місті, вони будуть сидіти і пиляти нігті, а тут, виявляється, орати треба!

Зустрічаються унікуми з червоним дипломом, трьома іноземними мовами, грамотні, з розуму зійти. Їх треба цінувати, так. І в ноги кланятися, що вони такі чудові, прийшли до мене працювати. На таку роботу, фі, на телефоні сидіти. Несерйозно взагалі. Але ні, вони будуть працювати, звичайно, адже гроші потрібні, вже три роки цих прекрасних фахівців ніхто не бере. І я не візьму, бо свою високу думку про себе засуньте куди подалі — мені ваші регалії ні до чого. Такі будуть вічно незадоволені і недооцінені ходити, та ще й висловлювати свої високоінтелектуальні думки з приводу.

Студенти, ви особливо задовбали. Я знаю, що вам дуже хочеться підробити, але я чітко вказую: повний робочий день. І на пару годин не візьму. І на один день в тиждень — теж. І не треба крутити: «Ну, я вже закінчив, тільки два роки залишилося, і мені на пари всього три рази в тиждень на три години».

Матусі в декреті, я вас пошлю туди ж, куди і студентів. Ні, з дому працювати не можна. Я вірю, що дитина спокійний, але не вірю, що ви швидше відповісте на дзвінок, ніж усыпите малюка. І дитячі крики в трубку — несолідно все-таки.

«Привиди». Начебто поговориш з людиною — нормальна, адекватна. Беру на випробувальний термін. «Виходьте завтра в 10». І все. Ні слуху ні духу. Їх викрадають інопланетяни, чи що? І на телефон не відповідають…

Продовжувати можна нескінченно. Все навколо ниють, що роботи немає, але працювати не хочуть. Та кожен, кожен забирає мій час — адже потрібно переглянути резюме, подзвонити, домовитись про зустріч, поговорити на зустрічі (і я задам питання, ким ви бачите себе через десять років, так).

Задовбали шукати алмаз в купі фекалій!