Терпи, подруга

12

Їду я якось вранці на роботу. Позаду мене в транспорті сідають дві молоді жінки, і волею-неволею доводиться слухати їхню розмову.

— Ти уявляєш, він мені сьогодні вранці SMS написав!
— Так? І що написав?
— «З добрим ранком! Цілу!»

Ну, думаю, пощастило жінці, знайшла люблячого людини. Розмова між тим триває:

— Ось долб@%б! Треба ж таке придумати…
— І не кажи… Не чоловік, а баба якась.
— Біжи від нього скоріше, тобі з ним життя не буде.
— Так я його вже послала…

Подивився я на цих «милих дам» через плече, здивувався жіночій логіці і поїхав далі. І не написав би цю історію, якби не зустрів ту ж парочку через рік. «Розбірливий» жінка стоїть вся в криво замазаних синцях і з підбитим губою, плаче навзрид.

— Уявляєш, я йому вчора дзвоню, а він каже: «Я у Свєтки»… Хнык-хнык… А потім прийшов п’яний і став мене бити… Хнык-хнык…
— Ось пес!
— Я ж так його люблю, а він…
— Нічого, б’є — значить, любить! Терпи, подруга!

Так-так, терпи, подруга! Бережи його! Адже це справжній мужик, а ті, що люблять тебе і шанують, — це фуфло, вони всі брешуть, прикидаються і взагалі педики.

Вам не набридло виправдовувати власну дурість, пані?