Ранок добрим не буває

11

Мене задовбали моя мати. Сама причина далеко не нова: вона жайворонок, я сова — у нас розбіжність біоритмів. З ранку я практично овоч. Навіть якщо лягла раніше — вся моя активність настає після п’яти годин вчора. До п’яти мені важко на чомусь зосередитися, виконати фізичне навантаження — буду робити все, як сонна муха.

Начебто стандартний набір для конфлікту сови і жайворонка. Якби не одне «але». Мама не просто жайворонок, вона ще адепт культу «хто рано встає, тому Бог дає». Хоча сама не віруюча жодного разу, але це її найулюбленіша фраза.

Піти в магазин? Обов’язково з ранку! Піти отримувати документи? Неодмінно з ранку! Вони ж потім закриються! Показуєш графік роботи аж до восьми годин вечора — ні, не переконує. І так зі всім. Все потрібно робити з ранку: ходити на співбесіди по роботі, готувати, прибирати. Куди небудь їхати — з ранку!

Я вже просто стала ненавидіти ранок. У сім-вісім годин ранку зазвичай лунає: «Вставай! Вистачить валятися! Що ти цілими днями спиш?! Справи треба робити з ранку! Все життя проспиш! Хто рано встає, тому Бог дає!»

Задолбали, сил немає!