Привабливі місця

20

Уявіть собі. Довгоочікувана літня відпустка. Поїздка в Крим на море. Передчуття відпочинку і комфорту.

Квиток на поїзд я поїхала купувати за 45 днів до відправлення, попросила собі місце на нижній полиці. З дитинства люблю їздити в поїздах: сидиш, п’єш надзвичайно смачний чай у склянках з залізними підстаканниками і дивишся всю дорогу у вікно… Ось воно, щастя! Нижня полиця в цьому випадку дуже важлива: не треба нікого просити дозволу посидіти з краю на поличці, як у випадку, якби твоє місце було нагорі.

Розмріялася… Касирка сказала, що місць з нижніми полицями вже немає. Як? Коли їх встигли розібрати? За 45 днів до відправлення! Виявилося, що з самого ранку. Порадили приїхати завтра раніше.

Приїхала вдруге на вокзал і стала щасливою власницею квитка з місцем на нижній полиці. Ура! Буде чай у склянках з залізними підстаканниками у вікна! Всю дорогу буду дивитися на красу! Хіба можна спати в поїзді? Завжди зустрічаю світанок, милуючись з вікна поїзда.

І ось я вже у вагоні. Їду до моря! Поки одна в купе. І все дивлюся, дивлюся у вікно! Як цікаво все-таки жити на світі!

На наступній станції двері купе відкривається — входять молода жінка з чоловіком і дитиною років п’яти. Перші слова жінки: «Ви могли б поступитися нам місце на нижній полиці?» Приголомшена, мовчу, не знаю, що сказати. Жінка впевнена в своїй правоті, вона ж з дитиною! Захисною стіною стоїть ззаду чоловік. Може, вони відразу попросять мене перейти в інше купе? Вони хочуть комфорту — щоб дитина і мама спали на нижніх полицях. А квитки купили такі, що дитина залишається на нижній полиці, а тато і мама нагорі. Здавалося б, від цього не вмирають. Чергувати у ліжку сплячу дитину можна по черзі татові з мамою. Та й взагалі. Їхати від нас до моря всього 12 годин. Ввечері сів — рано вранці приїхав.

Вибачившись, відмовила їм у проханні. Вони пішли по всіх купе, все-таки «вибили» собі задумані місця і прогнали когось на верхню полицю.

Ось я і думаю: чи мала я поступатися своє місце цієї матусі, не даремно понадіялася на російський «авось» і «співчуття»: вона ж з дитиною! Чи Не є така поведінка подружньої пари проявом звичайного егоїзму?