Конвеєр із виробництва моральних калік

16

Я дитячий психолог, і я часом моторошно задалбываюсь. Моя головна проблема — батьки моїх маленьких клієнтів, які самі їх спотворюють. От не знаю — це особисто мені так «щастить» чи й справді ледь не в половини дітей, яких до психолога направляють лікарі та педагоги з підозрою на різні розлади (саме так до мене приходить більшість клієнтів), діагноз один: оточуючі дорослі — ідіоти.

Чотирирічний хлопчик поводиться агресивно, кидається на інших дітей на майданчику і ображає молодшу сестричку. Вже через десять хвилин спілкування з його мамою і вітчимом все стає очевидним. В родині навіть дорослі не знають слів «вибачте», «будь ласка» і «спасибі», у них прийнято спілкуватися за допомогою ора один на одного, обіцянок «щас як врізати» і так далі. Саме ласкаве, що при мені сказали дитині — «Заткнись, гаденя!» І взагалі, вітчиму дитини (старіючому гопникові, якому по паспорту за сорок, а по розуму — 13-14 років) здається, що навчити малюка на будь-які слова бабусі відповідати «Заткнися, стара сука!» — відмінна дотепний жарт. Загалом, немає у хлопчика ніяких розладів, просто схожий на батьків.

Шестирічна дівчинка Саша говорить про себе в чоловічому роді і намагається всіх переконати, що вона хлопчик Саня. Розлад гендерної ідентифікації? Та ні фіга. Просто тато з мамою хотіли другого сина і з дитинства твердять дочки, як шкода, що вона не народилася хлопчиком, на будь-який прояв слабкості кажуть: «Що ти як дівчисько?!» (альо, гараж, ваша дитина взагалі-то і є дівчисько!), а прохання купити красиві туфельки сприймають як ознаку, що дочка виросте повією — це слово вона вже добре знає. Зі старшим братом дівчинки при цьому носяться як з писаною торбою: він же хлопчик. У Саші, природно, два виходи: або навіки визнати себе людиною другого сорту, або намагатися хоч якось стати людиною першого сорту. Вона вибрала останній варіант, і це абсолютно нормально для людини зі здоровою психікою (нехай і маленького). Ненормально — так загидити умненькой і не по роках розвиненої дівчинки голову ще до школи!

Першокласник постійно намагається лізти до інших дітей в труси, прилаштовується ззаду, імітуючи статевий акт, і вмовляє дівчаток станцювати стриптиз… Сполох забили батьки дівчинки, якій він запропонував за шоколадку, цитую, «посмоктати йому пісю». Підвищений інтерес до цієї теми в такому ранньому віці може бути симптомом декількох великих проблем. Або дитини розбещували, або у нього серйозний гормональний збій (дорослий гормональний набір в тілі дитини), або деякі проблеми з корою головного мозку… Однак з’ясовується, що просто тато дитини вважає абсолютно нормальним в присутності сина дивитися на компі порнушку: «А що такого, він же маленький, не розуміє нічого. А якщо і розуміє — нехай мужиком зростає, ги-ги-ги».

Десятирічна дівчинка ненавидить буквально всіх хлопчиків і будь-які натяки на міжстатеві стосунки, на сусіда по парті, який сказав, що вона гарна, налетіла фурією і розбила йому ніс. З’ясовуємо, що вся ситуація виникла через мами дівчинки. Це мати-одиначка. Жінка з бурхливою, але не дуже щасливою особистим життям. Низка «нових тат», деякі з яких не протрималися і трьох місяців (а один з них дівчинку ще й бив), і «ми з нею як подружки, я їй все-все розповідаю». Тобто мама зробила дочка конфиденткой. Дитина з раннього дитинства в курсі, у кого з маминих «дядьків» проблеми з потенцією, у кого — ревнива дружина, подкарауливающая маму на роботі біля прохідної (після цього на обличчя довелося накладати два шва), хто «жаднюка, навіть колечко не купив», від кого вона зробила три аборти і так далі. Мама щиро вважає, що готує дитину до дорослого життя. Дівчинка вважає, що «доросле життя» — це тільки нескінченні розборки з чиїмись дружинами, аборти і нестоящие члени, і в труні все це бачила (і в даному випадку важко не зрозуміти).

Десятирічний хлопчик. Рідкісний випадок: дитину привела мама. Із запитом «Зробіть що-небудь, він дратує батька» (взагалі, пошук «кнопки», на яку можна натиснути, щоб дитина став зручним — улюблена тема батьків, які приводять дітей самі). Загалом, ситуація майже класична: тато час від часу знаходить нову любов і йде до неї, потім мама «відвойовує» його назад борщами і шовковими халатиками, деякий час у родині ідилія, а потім все повторюється. Проміжки стають все коротшими, а дитина взагалі «все псує» — відноситься до папи як до тата, а не як до східного падишахові. Нещодавно — подумати тільки! — попросив який страждає від похмілля батька допомогти йому вирішити завдання (був обматерен і отримав такого стусана, що відлетів до стіни). Відповідь «Краще, блін, татові випишіть цілющих пенделей!», ясна річ, в рамках професійної етики не входить, але це чи не головне, що в даному випадку приходить в голову.

Всі описані випадки — буквально за останній місяць. Поки всі ці (і багато їм подібні) діти — лише нормальні діти, яким не пощастило з родиною. Але пройде зовсім небагато часу — чужі діти, як відомо, ростуть дуже швидко — і вони перетворяться у цілком дорослих, що сформувалися упирів, які будуть калічити вже наступне покоління малюків. І як зупинити цей конвеєр із виробництва моральних калік — я не знаю.