Можу копати, можу не копати

34

З дитинства нам втирають, що служба в армії — це почесний обов’язок кожної особи чоловічої статі. Я призвали майже в 23 роки, закінчивши один з найпрестижніших внз країни. Як ви думаєте, що ж я почесного там побачив?

За майже вісім місяців служби ми жодного разу не виїжджали на стрільбища. І до кінця служби з ймовірністю 99,9% не поїдемо. Тут немає відповідної солдату підготовки. Тут немає нічого, що зробить з мене так званого мужика. Все, що нам довіряють — це лом, лопата, мітла і граблі. Взимку ми копаємо сніг, влітку фарбуємо, прибираємо бички і сгребаем листя. Заради цього я вчився п’ять років, щоб відразу після вузу піти працювати рік прибиральником. Мені страшенно цікава логіка людей, які вважають, що прибиральник корисніше людини з вищою освітою. Ввели б для людей з вищою освітою рік відпрацювання замість армії, тоді і люди стали б більш осмислено вступати у вузи.

Окремо задовбали офіцери. Чому їх там такого вчать, що вони вважають себе пупами землі? Найчастіше вони стоять не на тих посадах, на які вчилися. Чому командир і заступник командира роти автомобільної техніки нічого не розуміють в машинах? Будують з себе супергероїв, кажуть, що захищають батьківщину. Так при оголошенні справжньої війни у вас у половини рапорти на звільнення в запас лежать, заднім числом підписані.

Задовбали армія!