Наполеон під зірково-смугастим прапором

10

У чоловіка магазин книг, у мене магазин жіночого одягу. Я займаюся обома. Персонал вибираємо ретельно, дівчатка у нас золоті, зарплатою не ображаємо, у них є стимул працювати. Завжди чуємо лише позитивні відгуки. Але є і задолбатели, куди ж без цього.

Ранній ранок. Заходжу в наш книжковий. Одна дівчинка в залі, інша на касі. Біля каси пристойного виду дама. Підходжу ближче, слухаю діалог:

— Дівчина, ви дэбилка? Я в сотий раз пояснюю, що мені треба.
— Вибачте, але ви неправі. Наполеон — не фашист.

Я повільно офигеваю, але слухаю.

— Дайте мені номер господаря! Я розповім, яких він повій понабрал. Тупі вівці, тільки ноги розсовувати можуть!

Тут вже вступаю:

— Здрастуйте, шановна. Я дружина господаря, готова вас вислухати. Яка книга вас цікавить?
— О, добрий день! Що ж ви дебилок понабирали? Я з вищою гуманітарною освітою, аж засумнівалася у своїй освіченості. Мені треба підручник синові — ну, не підручник, а енциклопедичну літературу. Мені потрібна книга, щоб у ній докладно розповідалося про фашистської Америці.
— Німеччини, — машинально поправляю я.
— Ви що, теж дура? — запитує мамзель.
— Ні, я слухаю вас далі.
— Щоб у ній описувався характер великого американського полководця Наполеона, який став фашистом під впливом Гітлера.
— П@$#єц… — видавлюю я і отползаю в кабінет. Дівки регочуть.
— Які господарі, такі і продавці! — резюмує дамою і звалює.

* * *

Вечір, магазин той же. Молода маман з сином дивляться книжки-розмальовки.

— Скажіть, а рекомендації за віком?
— Для дітей від трьох років.
— А моєму синові піЕкшн де? Йому п’ять.
— Звичайно. Яка тематика цікавить — казки, машинки, герої мультиків?
— Ви дура? Розмальовка!

Поки маман сперечається з продавцем, дитина на пузі катається по підлозі. Врешті-решт на нього падає стенд з картами.

— Ви збиралися вбити мою дитину! Менеджера мені! Господаря! Поліцію!

Виходжу, вітаюся, представляюся. Маман кричить матом, намагається штовхнути продавця, який був нібито не зайнятий, але не стежив за її дитиною.

— Я не плачу продавцям догляд за вашими дітьми і торбинками. Ви — мати, ви зобов’язані виховувати дитину або хоча б стежити за ним. У мене син, ровесник вашого, сидить у моєму кабінеті і не заважає ні мені, ні продавцям.
— На що ти натякаєш, підстилка вірменська? З-за таких, як ти, росіян не залишилося!

Тут до мене доходить: п’яна матуся.

— Ні, люба моя, росіян не залишається через таких, як ти: п’ють і не мають справи до власних дітей. Всього доброго.

Боже, люди…