Світла Батьковну хочу!

37

Заходить п’яний мужик і вимагає подати йому Світла. На мій відповідь про те, що майстра з таким ім’ям у нас немає, заперечує:

— Вашу господиню Світла звуть!
— Нашу господиню звати Аня.
— Що ви мені брешете, я у неї місяць тому стригся!

Забігає, мабуть, його дружина:

— Я ж тобі казала, що Світла — це з іншої перукарні! Дівчина, нам треба його постригти: тут ось так, тут отак…

І її ніяк не бентежить ні манікюрний стіл, за яким я перебуваю, ні лаки, блискітки та манікюрні інструменти, якими він завалений. Мої заперечення з приводу того, що я стрижками не займаюся, ігноруються:

— Та яка різниця, тут же нескладно, зробіть ви!
— Так якщо нескладно, що ж ви самі не зробите?

А чоловік не відстає:

— Дівчина, я вас хочу!

Вітаю, а я вас немає.