Невдячні діти та їх батьки

18

Так вийшло, що у мене багато друзів і знайомих серед ровесників. Ми якраз в тому віці, коли більша частина наших дітей покидає батьківський дім. І мене шалено задовбали варіації однієї і тієї ж фрази: «Тобі пощастило, тебе твої хоч провідують!»

Н. нарікає на те, що не бачила свою дочку рівно з того дня, як тій виповнилося 18. А чого ти чекала? Ти від неї і не приховувала, що це був підлий заліт з метою одруження на її таткові. План не спрацював, тому ти за найменшої провини орала на дочку, що треба було зробити аборт або, в крайньому випадку, здати її в дитбудинок. Втім, це траплялося лише раз на пару тижнів, адже все інше час ти не займалася вихованням дитини, а пошуком хахаля.

П. скаржиться, що в очі не бачив онуків, бо і син, і донька не пускають його в будинок. Ось тільки при цьому він скромно замовчує, що безпробудно пив, поки здоров’я дозволяло. І постійно лупцював дітей і дружину. Як тільки його дружина змогла піти разом з дітьми — вона пішла. Аліменти він не платив принципово. І на дітей П. було плювати рівно до тих пір, поки він трохи не помер від паленої горілки. А тут він раптом кинув пити і готовий стати батьком року, правда, в цьому віці діти вже повинні допомагати батькам, стало бути, нехай і його нащадки про нього подбають.

К. і Н. сумно зітхають, що їх син дзвонить раз на півроку, грошима особливо не допомагає, і вони не знають навіть, на якій спеціальності він навчається. Зате коли він був дитиною, батьки знали про нього буквально все. Будинку панував тотальний контроль. Затримався на п’ять хвилин по дорозі зі школи — істерика. Пішов гуляти в гарну погоду — матюки крики. Подивився мультик, який не був схвалений батьками (а забракований він міг бути за будь-яких надуманих причин, аж до «тут головний герой жаба, а вони мерзенні, ми забороняємо»), — тато вже знімає ремінь.

В., ти все життя лицемірила по відношенню до своєї доньки. Мама смажить рибу, хоч дочці погано від запаху, але дочки не можна духи, адже мама не любить полуничний аромат. Мамі можна відбирати у дочки все, що їй дарують, дочці не можна навіть подивитися на коробку цукерок, яку мама купила собі. Мамі можна бити дитину за те, що вона привіталася не тим тоном, дитині не можна навіть ввічливо попросити не відволікати її від уроків.

Так вийшло, що коло спілкування у мене широкий. І я часто чую скарги на те, що «егоїсти» кидають батьків, не допомагають їм. Всі зітхають, коли дізнаються, що моя дочка дзвонить мені майже кожен день і допомагає по господарству. А потім розповідають про те, як раз за разом витравлювали у своїх дітей любов та повагу до себе. Дорогі, ви насправді думаєте, що вам просто не пощастило і у вас невдячні діти?