Хто, якщо не я?

11

Я вчуся на платній основі. Спеціальність творча, нерви, оцінювати роботи можна майже як завгодно — я здала вступні не дуже добре. Ще рік платити за курси без найменшої гарантії, що наступного разу пощастить, ми не ризикнули, а рятівних радощів типу вечірнього відділення моєї спеціальності не годиться.

Не буду скаржитися на те, що освіта і умови не відповідають оплаті. Буду скаржитися ось на що: вже два роки в універі висить папірець, що при гарній навчанні можна перевестись на бюджет, з тих пір, як Медведєв про це нагадав на всю країну. Вже два роки я пишу заяви про переведення. Моя заліковка бездоганна. Мені відповідають, що місць немає (хоча у минулому році перевели хлопчика, який взагалі, здається, не навчається: в універі його майже не видно). Ну да ладно. Приходжу в деканат з радісною новиною: одногрупник-бюджетник (син препода, однак) вирішив розпрощатися з альма-матер і поїхав вчитися в Америку, а одногрупниця — в Голландію. Два місця звільнилися! Хто, якщо не я? Мене обрадували заявою, що держава вважає, що наші 6 бюджетних місць з 25 — це і так дуже багато, і поки не отчислится ще кілька людей, бюджету мені не бачити.