Доброзичливці

18

2011:

— Кому в нашому Зажопінську норвезький потрібен? Він мабуть складний, награєшся і кинеш. Чого ти дурницями нудьгуєш, вчи англійську, він скрізь зараз.

2012:

— Кому ти потрібна в тій Норвегії? Там таких, як ти, десяток на квадратний метр, тільки прибиральницею і працювати. А по телику що розповідають, ти чула? Дітей у садочку мастурбувати вчать! Та ти сама з того кошмару через місяць втечеш! А чоловік? Ти що, його кидаєш?

2013:

— Ти що, думаєш, що нормальний мужик тебе чекати так довго? Ха-ха-ха! Та він мабуть баб табунами водить! А тебе скоро покине, кохання на відстані не буває.

2014:

— Ну і кому він там потрібен? Мови не знає, до них не здатний… Точно кине, ти ж йому всю самооцінку своєї успішністю вб’єш, мужики такого не люблять.

2015:

— Слухай, а до вас там ніяк не воткнуться? Мову вивчу, твій он як вже шпарить. Хоч прибиральницею для початку…

Не буде для вас цікавлять. Ніяких. Ні для кого. Ніколи.