Варто подяки

27

А можна я про хороше?

Вчора на станції «Таганська-радіальна» стояв поліцейський і посміхався. А ще він дуже доброзичливо, ввічливо і докладно пояснював усім, як пройти, як доїхати і як вийти до потрібного місця. Півгодини його спостерігала, так як чекала людини.

ПіЕкшн шла і подякувала. Хлопець розцвів і збентежився. Вдома не полінувалася і знайшла телефон відділення Таганско-Краснопресненській лінії, подзвонила туди. Відповів черговий змученим голосом. Як тільки пояснила, що дзвоню з приводу подяки — змінився голос у людини, чути, що заусміхався. Загалом, написала подяку на сайті метрополітену.

Я хрень зараз скажу, хлопці, проте два дні до весни. Як часто ми задалбываемся і як рідко дякуємо, сприймаємо гарне як само собою зрозуміле! А добре слово і кішці приємно, не те що людині. Може, якщо ми будемо більше дякувати, менше буде приводів задалбываться?