Солідність не потрібна

41

Тут вже піднімалася тема про наїзди на тих, хто носить нібито неналежну їх віком одяг, але мені хочеться додати свої п’ять копійок.

Ось що забавляє — коли людина не знає твій реальний вік, то все ОК. Але варто сказати жінці, що їй 42… І починається: «У твоєму віці треба солідніше одягатися. Які джинси? Тобі що, 30? І бейсболки в такому віці — моветон! Вийшла з чоловіком погуляти в міні-шортах або, боронь боже, у тридцатисантиметровой спідниці? Навіщо? Ти ж вже заміжня!» А що мені надіти? Балахонистые штани, класичні брюки або спідницю в підлогу? По-перше, класику я не люблю з юності, по-друге, спідниці до підлоги або до колін мені не йдуть, та й чоловік так вважає. На ногах у мене, якщо що, жодної вени, шкіра гладка, наскільки це можливо в такому віці, важу я 56 кг при зрості 167. До чого ця солідність, коли і половина життя ще не прожите?

До речі, у нас на роботі дамочка 1967-го року народження взагалі носить рвані джинси і яскраві светри і куртки, катається на велосипеді і роликах, веде активний спосіб життя. Часи, коли жінка після сорока повинна була натягувати на себе чорні балахони і спідниці до ікри, пройшли. А солідність не потрібна — в нашому світі і так занадто багато проблем і серйозності. Вистачить ховати себе завчасно, зараз 40 років — це майже як 25 у часи наших бабусь.

Та й мода на серйозність і стриманість в одязі вже проходить, хоча б тому, що цю стриманість і антисексуальность нам вже років десять нав’язує держава у вигляді обридлих «духовних сил». Але це тема для іншої розмови…