Я вам що, центральний хлібозавод?

31

Ви прийшли в булочну з ранку і запитали, де хліб. А вам кажуть: «Ви що, опупели? Кожен божий день ходять і просять хліба! А ми кожен день печемо тільки дві булки, і їх розбирають. Коли ж ви нарешті навчитесь і перестанете жерти хліб?»

Ви прийшли на автобусну зупинку, дочекалися автобуса, але вас до нього не пускають, хоча там ледь-ледь п’ять пасажирів всередині. Кондуктор пояснює так: «Так, місткість автобуса — 45 осіб, але сидінь на всяк випадок встановили тільки п’ять, а їхати стоячи заборонено. Ідіть сьогодні на роботу пішки».

Після роботи ви пішли в ресторан і замовили тарілку харчо. Вам його принесли замість миски в трьох блюдцях. А що, мисок на весь ресторан три штуки, а харчо в меню — найпопулярніше блюдо. Що, не продавати його тепер?

Цими вкрай малоймовірними прикладами хочеться супроводити питання: якого хріна продавці магазинів вважають, що це обов’язок покупця — приносити їм дрібні купюри? Це бізнес, дитинко. Ви працюєте місяцями і роками, але не можете прорахувати, скільки разів на день у вас на касах не вистачає дрібниці? Побудували магазин — налагодьте стосунки з банком. Замовляйте готівку так, щоб у касах навіть пізно вночі завжди були десятки і рублі. Хоч мішками завозите, чесно — це ваша робота, а не покупця. Чому ми повинні принижуватися і запобігати у касі, як ніби це злочин — носити в кишені великі купюри?