Той, кого немає

15

Я — той, кого немає. Про мене згадують тільки у випадку локальних аварій чи глобальних катастроф. При зустрічі зі мною пристойні люди відвертають обличчя. Мене вважають пережитком «совка». Я — представник робочого класу. Я — слюсар-електрик.

Знаєте, що мене задолбали? Те, як ставляться до мене люди, які працюють на більш престижною (з їх точки зору) роботі.

— У тебе в 24 роки немає свого бізнесу? Мені шкода тебе.

Зате я люблю свою роботу і у мене є наречена.

— Руками працюєш? Значить, головою не вмієш, ги-ги-ги!

Так, я працюю, зате і на спортзал не витрачаю — навантажень вистачає і на роботі. А читаю вже точно частіше і більше тебе.

— Всі робітники — гопники з ПТУ.

Разом зі мною на підвищення кваліфікації навчаються двадцять чоловік. Всі гопники відсіялися в перший рік, залишилися тільки ті, кому цікава професія.

— Ти ж слюсар? Полагодь мені машину, а я тобі свій старий піджак подарую!

На що мені твій піджак? Мені є, чим на вулицю вийти. Футболка, джинси — чим погано? Та й не я лагоджу машини, не автослюсар я…

— Я Знаю, ви там у своїй майстерні тільки горілку п’єте та молотками стукайте.

Буває, і п’ємо. Коли день народження у колеги або професійне свято. А так — ні-ні. З верстатами та інструментами по синьому справі працювати — собі дорожче. Швидка, звільнення, інвалідність — це в кращому випадку.

— У нас тут у фірмі відкрилася вакансія, давай тебе пораджу? Будеш сидіти собі цілий день, мовою чесати…

Вісім годин пити каву і тягати папірці? Помилуйте.

І саме епічне висловлювання, яке і стало останньою краплею:

— Ти з робочого класу? Та ти застряг в минулому, чувак!

Так, я з робочого класу і пишаюся тим, що обрав цей шлях. Мені подобається думати про те, що моя робота важлива для моїх друзів, знайомих і тих, кого я навіть не знаю. І якщо, не дай Бог, по Москві піде сигнал повітряної тривоги, і ви, гордовиті менеджери та бухгалтери, побіжите ховатися від бомбардування в метрополітен, то знайте: якщо гермозатвор закрився щільно і отруйні гази упереміш з вибуховою хвилею не вбили вас, то це сталося тому, що такі, як я, сумлінно проводили техобслуговування затворів все це час, виглядаючи при цьому як чушки.

Коли наступного разу побачите у вагоні метро робочого в брудній спецівці з фізіономією, посміхніться йому. Це дуже підбадьорює у важкі трудові будні.