Наші люди на таксі не їздять

31

А мене задовбали боязнь таксі. У мого чоловіка багато рідні, проживає в різних містах Росії, а ми живемо в культурній столиці, тому до нас часто приїжджають гості. Зупиняються родичі в основному у свекрухи, так як вона живе ближче до центру, так і місця у неї більше.

І постійно постає питання, як гостям дістатися від аеропорту або вокзалу до будинку свекрухи. Здавалося б, чого простіше, виклич собі таксі і приїжджай. Але ні, хтось колись вирішив, що всіх потрібно обов’язково зустріти особисто, а то «не по-родинному виходить». У свекрухи є машина, але вона, непрацюючий чоловік, одна не поїде — боїться, що припаркується не в тому місці і її евакуюють. І кожен раз вона напружує свого сина, навіть якщо він цих гостей знати не знає.

Добре, якщо до нас їде літня людина або сумки у гостя такі величезні, що поодинці важко їх тягнути, тоді зрозуміло, що потрібно приїхати і допомогти. Але немає. Зустріти треба всіх і завжди саме чоловікові. Навіть якщо чоловік працює і з роботи нереально відпроситися. Навіть якщо він лежить вдома з температурою. Навіть якщо це у нього перший довгоочікуваний вихідний після важкої завантаження на роботі і ми планували переробити купу справ, які накопичились або відпочити удвох, в кінці кінців.

Апофеозом став від’їзд самої свекрухи у відпустку. Дзвонить вона чоловікові і просить відвезти її на вокзал. Я запитую у чоловіка, чого вона таксі не замовить, ми можемо оплатити їй перевезення. «Ну так у мами ж валізу». На коліщатках, так. Ну чи не маразм, їхати з передмістя у центр за нею, потім на вокзал в центр, де нікуди приткнути машину, шукати парковку, витратити на це час і гроші, щоб супроводити маму з її валізою на коліщатках до платформи і проконтролювати, що вона сіла в поїзд? Мама, на хвилиночку, далеко не стара і дуже навіть бадьора, вона навіть не досяг пенсійного віку, і проблем зі здоров’ям у неї немає.

Але задолбашка моя стосується не тільки моєї свекрухи. Я часто, дуже часто чую, як колеги по роботі і знайомі задалбываются, зустрічаючи і проводжаючи гостей в аеропорт і на вокзали, а від таксі відмахуються.

Хто-небудь пояснить мені, що у людей за параноя щодо таксі? Ми навіть готові вже самі замовляти і оплачувати таксі прибувають і відбувають родичам, але це чомусь вважається моветоном. Це що, пережиток радянського виховання з розряду «наші люди в булочну на таксі не їздять»? Боязнь машин і лихих гонщиків-водіїв? Ну так якщо боятися кожної машини, можна і взагалі не їздити, адже і у вас рано чи пізно можуть в’їхати, як би повільно не рухалися. Страх, що воЕкшн обдере провінціалів, як липку? Ну, якщо кому сісти прямо на вокзалі, є такий шанс, але ж можна заздалегідь викликати машину на певну адресу, і диспетчер відразу розрахує вартість до рубля. Важко знайти потрібну машину на величезній площі біля вокзалу? Так можна ж зателефонувати водієві, і взагалі, зараз є сервіси, що дозволяють відстежити пересування таксі і подивитися, де стала машина, благо смартфони є практично у всіх. Всі ці мої аргументи сприймаються свекрухою як образа її цінного (читай — єдино правильного) думки, тому доводиться знову дивитися згнітивши серце, як втомлений чоловік в черговий раз знехотя їде на вокзал під покровом ночі.

Задолбали!