До клієнта задом

16

Працюю техніком по обслуговуванню і ремонту терміналів по прийому платежів. Регулярно доводиться робити ремонт в місцях скупчення людей: магазинах, ринках, торгових центрах.

Підходять і запитують мій стирчить з терміналу зад:

— Працює?
— М-м-м, — мичу я з надр скриньки.
— А що, зовсім не працює?

Витягаю свій вельми немаленька тіло.

— Так, зовсім, і ще довго не буде працювати.
— А че, не можна включити? Я тільки на телефон кину.

Шановні! Відповідально заявляю, що не можна включити термінал ні на хвилиночку, ні на секундочку в той час, коли його частини розкладені навколо на підлозі. І ніякі вмовляння не змусять мене підпустити вас до нього в той час, поки я займаюся його ремонтом, чищенням або налаштуванням.

Ще задовбали діти та їхні матусі. Так, я розумію, що дітям дуже цікаво дивитися, як дядечко вагою за 100 кг сидить навпочіпки, засунувши руку по саме плече в глибину залізного ящика. За моєю спиною нічого не видно, коли я встану, то все одно прикрию надра чарівної коробочки своїм тілом. Але коли я вилажу і встаю, сила земного тяжіння і момент інерції можуть добряче похитнути мене, так що стояти поруч я не рекомендую: можу прибити ненавмисно. Так що, шановні матусі, не варто залишати своїх дітей біля мене зі словами: «Нехай постоїть, подивиться, поки я в черзі». Я розумію, що діти заважають вам вибирати, але стояти в небезпечній близькості від мене ще страшніше: при нагоді може й струмом зарядити так, що мало не здасться.