Чиї ж ви батьки?

11

Я жахлива людина. Після трьох років невдалого шлюбу я йду, про жах, до іншого чоловіка, з яким я була знайома ще до чоловіка, але за обставинами бути разом ми тоді не змогли.

Дітей у нас з колишнім чоловіком немає, на житло куплене ним у шлюбі я не претендую, поїду з однією сумкою з речами. Здавалося б — в чому проблема? Але тут з’являються вони. Мої батьки.

Так мама, я погана дочка, якщо я не хочу рятувати шлюб, який і так вже дихав на ладан. Так, подумаєш, він дітей не хоче, а коли була підозра на вагітність — гнав на аборт, звичайно ж він злякався. Так мам, я зажерлась, я не знаю на що йду, я зведу вас в могилу. Так мам, він кине мене, він знайде собі краще, він претендує на житло в нашому місті, він буде мене бити, і взагалі підозріла особистість. Так, я доведу батька до другого інфаркту, втрачаю такий вигідний шлюб, і буду жити в злиднях. Я все розумію. Я жахлива дочка.

Дуже важко слухати це від самих улюблених і дорогих замість підтримки. А я чекаю нового року, коли зможу виїхати далеко, сподіваюся, ви будете раді побачити одного разу хоча б онуків.

Не задовбали. Неймовірно боляче.