І ніяких цвяхів

27

Скільки існує людство, стільки старше покоління бідкається: мовляв, нічого молодь не вміє, ні вогонь паличками розвести, ні подоїти козу, ні човен вистругати, ні навіть годівницю збити — тільки взяти створене раніше іншими людьми і пристосувати для інших потреб!

Ну що ж, давайте придивимося уважніше: ось годівниця, зроблена автором цих рядків, на той момент школярем, році так в 1990-м. Нічого складного: фанерне дно, чотири планки — борти, чотири рейки — стовпчики, похилий дах з фанери ж, всі пилкою нарізано, цвяхами збито, все самостійно… Все?

Фанера. Фанеру роблять з шпони. Як зняти шпон з дерева — поняття не маю, мої знання обмежуються малюнком з підручника, де спеціальний агрегат здоровенним ножем «розгортає» стовбур дерева лист шпону. Такий агрегат я точно зібрати не зможу.

Добре, припустимо, можна замість фанери дощечки використовувати — все одно на планки і рейки вони потрібні. Беремо дошку… Де беремо? На пилорамі. Знову ж таки, без пилорами теоретично я собі уявляю, що можна спиляти дерево і нарізати, але скільки це часу займе… А пилораму я не зберу, на жаль. А ще дерево вибирати треба вміти, щоб не сучкувате, не сухе, не гниле. І підсушити дошки свіжі треба правильно, щоб не скривилися.

Далі — ще веселіше. Цвяхи. Агов, люди! Хто цвяхи робити вміє? Ась? Руду відшукати, очистити від домішок, розплавити при правильній температурі (або не плавити?), кувати три дні і три ночі, щоб знизити відсоток вуглецю — це вам не домна… Гаразд, обійдемося дерев’яними затичками — предки наші будинки будували без єдиного цвяха (і плакалися, на нове покоління дивлячись: мовляв, нічого не вміють без цвяхів). Але інструменти-то металеві потрібні! Молоток, пила, раз затички — то свердло. Без них — як?

Ось і виходить, що ми і є те покоління, яке «нічого не вміє». І покоління до нас — таке ж. І до них. І так п’ять тисяч років, якщо не всі десять. І це правильно: цивілізація — на те і цивілізація, щоб не на порожньому місці все робити. Зате нове покоління вже в школі вміє відеокліпи клеїти, сайти клепати, шукати собі друзів на іншій половині глобуса і з ними наживо спілкуватися. Цього не було у нас — так нехай буде у них. А пташки і з пакета поклюют.

Годівниця моя два тижні на дереві отвисела і розсипалася. А ті, що з кефірних пакетів, переживають зиму. Тому що зроблені професійно, а не аматорськи.