Патруль народного гніву

40

Засрали місто, собачі діти! Можна і з вами боротися. Це не заклик до дії, а лише скромна історія з життя петербурзьких підворіть.

Троє знайомих вантажників з супермаркету, здорові, як лосі (розміри взуття 51, 47, 46; найменший — 188 см зросту), вирішили на вихідних: попити пивка. Гуляють по скверика, розмовляють про Шиллере і Бетховена, нікого не чіпають. А скверик весь собачими какашками розцяцькований — наступити нікуди. Вирішили хлопці експромтом організувати патруль народного гніву й стали доглядати за собаківниками. Інтелігентні хлопці — захопили рулон трофейних пакетиків в магазині і стали підходити до власників облегчившихся животин з пропозицією прибратися. Погоджувалися всі. Брали пакетик і несли добро в урну. Але один громадянин у кепці (це важливо!) відмовився, мотивуючи свої дії нецензурними вигуками. Так-так, один тримав дядечка, другий песика, а третій зібрав купку кепочці і надів дядечка на голову. Бити не стали, тільки додали напрямок.

Жорстко? Так. Неправильно? Напевно, неправильно. Хуліганство! Але до чого ж задовбали собачі какашки по всій поверхні мого улюбленого міста!