Щоб крутитися, потрібна вісь

41

Доброго дня, мене звуть Ольга, і я задовбали.

Я працівник бюджетної сфери. Я навчаю і виховую дітей у виробничих масштабах. Саме із-за мене і таких, як я, ви колись навчилися орієнтуватися в навколишньому світі, не кажучи вже про те, що читати і писати більшість дітей в наші дні навчаються не в сім’ї, а саме в школі.

Я не виробляю ніякої продукції, яку можна продати, вкрасти або просто помацати. Результат моєї роботи видно через роки і практично завжди недооцінений. У мене оклад 6900 рублів, премія два відсотка від окладу, шестиденний робочий день, а моя робота не закінчується разом із дзвінком з останнього уроку, адже потрібно перевірити зошити, заповнити електронний журнал, скласти плани уроків на завтра, знайти матеріал, підготувати контрольну роботу, повести дітей на екскурсію або в штаб профілактики. Мене змушують голосувати до десяти ранку, тому що інакше директору доведеться писати пояснювальну. Життя простого шкільного вчителя важка і непоказна. Особливо коли починаєш розподіляти отримані вісім тисяч (а як же, доплата 1000 рублів за класне керівництво!) за статтями сімейного бюджету.

Що може задолбать в такий чудний життєвої ситуації? Зарплата — без коментарів. Загальне отупіння дітей, які не бажають вчитися, — більш ніж. Ставлення батьків до вчителя як до обслуговуючого персоналу — однозначно. Відсутність умов для повноцінної роботи — безсумнівно. До речі, якщо в бізнес-організаціях канцтоварами забезпечують за рахунок фірми, то в школі педагог витрачає свої кровні. Уявіть, скільки коштів іде на одну тільки папір для принтерів.

Але найбільше мене задовбали порадники. Модна нині фраза «хочеш жити — умій крутитися» звучить у бік викладачів щодня. Всі дивуються: чому б не кинути школу і не зайнятися бізнесом? «До тридцяти років можна спокійно заробити собі на квартиру, якщо не просиджувати штани, а крутитися» — здається, щось подібне зустрічалося і на цьому сайті.

Ви всі крутіться, але дітей намагаєтеся віддати в найкращу школу. Ви заявляєте, що вам ніколи займатися вихованням власних нащадків (ну так, ви ж крутіться) і що це головне завдання школи і вчителів. Ви пишете скарги на вчителя, який підвищив голос на вашого тугодума, весь урок слухав музику на айфоне (до речі, навіщо це п’ятикласнику?).

Давайте всі підемо крутитися. І нехай лікарі теж підуть. А школи віддамо під офіси. А дитсадки зробимо міні-готелями. І мені буде дуже цікаво подивитися років через двадцять, як і де будуть крутитися ваші діти.

«Покликання», «любов до дітей» і інші пафосні слова тут ні при чому. Просто хтось повинен. Хтось мусить, розумієте?