Доброзичливці зникають опівдні

19

Мій хороший друг працює ветеринарним лікарем. Це у нього, як говориться, справа всього життя — він дуже любить свою професію, постійно вчиться чомусь новому, всякі курси підвищення кваліфікації проходить і т. п. Але коли він починає розповідати про свої трудові будні — волосся стає дибки.

Найчастіше до них заявляються «доброзичливці» — це така мерзенна і підла категорія людей, які дуже люблять творити добро чужими руками і за чужий рахунок. Саме вони називають себе «волонтерами» та іншими цікавими словами, а на ділі ж є просто шахраями.

Щоразу, приїжджаючи в клініку, вони починають слізно благати лікарів і керівників взяти «підлікувати» котика, собачку і іншу живність, підібрану ними на вулиці. Просто так. У борг або ж безкоштовно, а може бути, і за чисто символічну суму, яка навіть у кращі дні не покривала і 1/3 витрат на лікування даної животини — медикаменти нині дороги. І починається: «Так ви зобов’язані!» (та ну?), «Так ви ж давали клятву!» (кому і яку?), «Що нам тепер, їх собі додому нести!?» (так, раз вже взяли на себе працю принести їх сюди).

Залишивши якісь копійки, в кращому випадку на пару уколів-крапельниць, такі люди зазвичай зникають. Зовсім. Не беруть трубку у відповідь на дзвінок, що не заходять провідати тварина. Але найцікавіше те, що весь цей час лікарі зобов’язані годувати тварину, прибирати за ним, лікувати його, а часом і присипляти — адже бувають і зовсім запущені і важкі випадки. Все це коштує часу, грошей і сил. І доплачувати за те, що вони роблять (а роблять вони це найчастіше тому, що взяти таких «приймаків» велів директор клініки), їм точно ніхто не буде.

Ветеринарні лікарі — теж люди. Їм теж не чужі почуття милосердя і любов до братів наших менших. Але такі ось «волонтерські бригади» — це просто огидно. Творіть добро за свій рахунок, неуважаемые наші!