Ці довгі пять хвилин

25

Ось вам часто говорять фрази типу «Ой, та там усього на п’ять хвилин», «Ой, ну заскочи, тобі ж по дорозі», «Ой, ну подумаєш плюс-мінус сто рублів, хіба ж це так суттєво? От мені постійно. При цьому співрозмовник майже завжди говорить не на свою користь, а якщо його про щось попросити в аналогічній манері, то страшно ображається, що його недооцінили, не уважили.

На годиннику 17:50, колега вже натягує куртку і майже бігом рухається до виходу.

— Стій, а ти таблицю відправив вже за сьогодні?
— Слухай, я не встиг, дуже поспішаю на день народження, зроби сама, а? Там усього на п’ять хвилин
— Ну ось раз на п’ять хвилин, так і зроби сам, все одно робочого часу ще цілих десять
— Колись мені півгодини з ним возитися, завтра зроблю

Тобто як мені спихнути — так п’ять хвилин, а сам робити — так півгодини відразу.

Приїжджаємо на об’єкт до замовника для установки обладнання. Той питає, скільки часу займе установка. Повідомляємо, що не менше п’яти годин, і, по досвіду, не більше одного робочого дня. Добре, що в договорі це було прописано, ну може людина забув чи розраховував, що йому пощастить на швидкісних монтажників. Тут замовник починає кричати щось про «зовсім обледащіли», що там роботи на дві години максимум і що він сам би все встановив, тільки інструментів немає. Та не питання, мужик, ось тобі весь наш інструмент, став сам, а ми подивимося, і якщо реально за дві години поставиш, то тобі дамо знижку і ще на роботу до себе будемо кликати з зарплатою вище генерального. Ні? А че так? Не вмієш користуватися? Немає досвіду? Ну так от у нас є, ми строки і називаємо.

Зустрілися перед весіллям з потенційним фотографом, ніби все подобається, обговорили концепцію, тільки вартість хотілося б поменше, так як багато фішки нам не потрібні. Уточнюю, на скільки зміниться ціна, якщо ми відмовимося від дерев’яної шкатулки з флешкою, а так само від фотокниги. Відповідає, що це коштує сущі копійки, ціна стане нижчою лише на півтори-дві тисячі, чи варто з-за цього взагалі паритися? На мою відповідь, що якщо для нього це сущі копійки, то чому б тоді і не поступитися нам в ціні, образився, хоча іншого я і не чекала, так і після такого ставлення до грошей клієнта якось перехотілося з ним мати справу.

Те ж саме в магазинах — постійно на касі недодають десять копійок, то п’ятдесят, то бачите рубля у них немає. Ну хіба варто розводити скандал з-за якихось п’ятдесят копійок? Он продуктів на три тищі набрали, подумаєш плюс-мінус копійки? Ну так і дайте мені тоді здачу рублем, в чому проблема? Магазин з моїх покупок отримає прибутку на полрубля менше — ну хіба варто з-за цього паритися? Але ні! Касир з адміністратором лаються фразами про штрафи, про «так не можна», у них же камери і каса, і взагалі з зарплати віднімуть. Ну добре, дорогий касир, раз з каси зайвих копійок видати не можна, то розкажи тоді зі свого гаманця — ну право, не голодна ж залишишся, сама переконувала мене, що це копійки. Ні? А че так?

Ви задовбали не поважати час, гроші та сили тих, хто для вас щось робить або що-то у вас купує. Всіх же з дитинства вчать ставитися до інших так, як хотіли б, щоб до вас ставилися. Так чому ж навколо повно тих, кому плювати на оточуючих, але якщо ситуацію повернути дзеркалом, то відразу крики, сказ і докори за неналежні пропозиції?