З біса у кожному ребрі

28

Бабусі, восседающие на лавочках під під’їздами! Чи знаєте ви, чим займаються ваші дідусі, поки ви перемываете сусідам кістки? Ні? Ну так я вам розкажу.

Йду до маршрутці дворами, не особливо поспішаю — час в запасі є. Зупиняюся в тіні дерева і прикуриваю. Краєм ока помічаю дідка років 70, який прямує в мою сторону і зупиняється кроки в п’яти. Ну, думаю, буде мені читати мораль про куріння (мені 24, але виглядаю ледь на 18). Не встигає в моїй голові охолонути ця думка, як дід чіпко хапає мене за передпліччя.

— Ну і що це значить, дідусь?
— А ти куди йдеш?
— На маршрутку. А що?
— Е-е-е… Ну так давай.
— Що давати?
— Ну ти що, не знаєш що? — посміхається дід, чухаючи іншою рукою господарство під носінням спортивками.
— Дід, ти чого? Маразм зовсім твій мозок висушив?

Выдергиваю руку і йду. Навздогін чую:

— А даремно!

* * *

Стоїмо з сестрою в м’ясному магазині. Перед нами дідусь тремтячими руками вважає, вистачає на те, що йому зважила продавець. Довго рахує. Просимо продавця відпустити нам, поки дідусь зайнятий. Жінка йде в далекий кінець магазину до холодильника, сестра в цей час трохи нахиляється розглянути вітрину. Дід по-хазяйськи хапає її за дупу і, єхидно хихикаючи, видає: «Я б тебе так отжарил — ухх!»

* * *

Знайома працювала на передвиборної агітації: ходила по квартирах, вручала листівки і просила розписатися у бланку для звітності куратору. Відкривається чергова двері, виходить дідок полусгорбленный, вислуховує полум’яну промову і резюмує:

— А ти мені відсоси, поки бабці моєї нема, тоді распишусь!

* * *

Молодь, кажете, розпущена? Ну-ну.