Горілка — не отрута, тютюн — не смерть, а кататися соромно

105

Доброго дня. Розкажу, як у мене люто бомбануло, внаслідок чого я, наївна душа, задумалася про глобальне.

Живу я тихо-мирно: сім’я-чоловік, дочка-робота-третій місяць. Нічого такого, що заслуговує уваги і особливих запар. Але з-за останнього пункту я раптово стала дуже вразливою. І пік цього капута припав якраз на сьогодні.

Я не худенька і ніколи нею не була, тому, щоб сильно не кабанеть, постійно доводиться стежити за споживанням жрачки і дотримуватися фізично активний спосіб життя. А так як у нас в місті ходить всього дві маршрутки, то я пересуваюся чисто на велосипеді, так як хрін все встигнеш пешкариком. В кінці трудового дня я дозволяю собі слабкість дати кругаля по місту, чисто в спортивних цілях.

Так ось. Їжу весела, один кіндер вдома, другий булькає десь всередині, пташки співають, погода тепла. Дивлюсь: подруга, нещодавно разрешившаяся від тягаря, з мамою йдуть, колясочку везуть. Зраділа, гальмую поруч… і отримую порцію невдоволення з приводу того, що я на ровері.

«Так це некорисно, так як так, так у тебе викидень буде, та ти плювати хотіла на дитину. І працювати небажано, мізків і совісті немає, сдурела е#$нутая…» — і все в такому дусі. І так прикро, знаєте, стало. Ця панянка квасила всю вагітність, курила аки кінь і зараз, під час грудного вигодовування, не залишила своїх звичок. Але до велосипеда ні на крок не підходила — дбала про малюка.

І ось слухаю я цей потік і думаю: «Коли ми до того змінилися, що синька і куриво під час вагітності, безработно-бездітна (а до вагітності вона п’ять років сиділа вдома) нега на шиї у чоловіка і матері — це благо, а прогулянка на велосипеді і улюблена робота — це сдурела е#$нутая?»

Прикро. Як ніби в душу харкнули.

Відзначила для себе, що дарма мені таких подружаек не треба, побажала здоров’я дрібному, послала в піший еротичний цих курей і тактовно звалила в захід на своєму улюбленому велосипеді. Тому що здоров’я і положення дозволяє.

А вона хай далі синячит. Ні хріна не шкода.