Грінч — викрадач Діда Мороза

212

Прочитавши сповідь Діда Мороза, згадала одну історію. Ми живемо в приватному секторі. Це там, де свої будинки в два ряди. Син обожнює, коли до нього приходить бородань зі своєю онукою і за віршики і пісеньки дарує подарунки. Який рік Дід Мороз у нас один і той же, тому, замовивши чарівника і пояснивши, як доїхати і в яку хвіртку стукати, спокійно зайнялися своїми справами.

Підходить час. Проходить час. Ось вже і 20 хвилин минуло, ось і півгодини. Починаємо переживати, дитя — нервувати. Приблизно через 40 хвилин вызваниваем Діду. І знаєте що? Він був у шоці. Бо приїхав вчасно, вислухав віршик, та не один, подарував подарунок і поїхав на наступну адресу.

А виявилося ось що. Сусідка помітила чарівну парочку, що кожен рік з’являється у нас, і стала вичікувати. Це було схоже на викрадення Бабою Ягою. Сусідка побачила, що Дід Мороз зі Снігуронькою приїхали, вийшла їх зустрічати — так і повела додому привітати дітей своїх гостей. Дідусь навіть нічого особливого не запідозрив: темно, адрес багато, та й, мабуть, був упевнений, що якщо зустрічають, то саме ті, хто замовляв.

Невже сусідці було приємно бачити очі діточок, у яких подаровані самим Дідом Морозом подарунки відбирають батьки? Невже вона сподівалася, що ми не дізнаємося? А адже виклик коштує недорого.

Загалом, з тих пір ми кличемо її Гринчем.