Негарна життя

217

У вісім років нас з братом збила машина. Підсумок — перекошений череп, понівечене обличчя, постійні болі в спині. Я часто хворію і моментально втомлююся від будь-якого навантаження. Моєму старшому братові «пощастило» ще більше: йому ампутували ногу, а на руці кістки зрослися неправильно. Батьки у нас були не найкращі, а після тієї аварії взагалі пішли в конкретний запій, в результаті ми потрапили в дитбудинок.

Мій Брат після виходу в доросле життя сам спився, я навіть не знаю, де він і живе зараз. Я ж встиг відсидіти два роки ні за що. Ні про яке навчання не могло бути й мови, а з моїм милим обличчям і не менш «милим» послужним списком ніхто навіть не хотів розмовляти про будь-якій роботі. Якось влаштувався сторожем. Вистачає на їжу та на знімну кімнату. Дивом я зібрав на банальні для більшості речі — телефон і нетбук. Чи треба розповідати про мої стосунки з дівчатами? І машини у мене теж немає. А якщо б і була, водити мені не можна. Туреччина, Єгипет, Мальдіви? Я навіть за межами своєї області ніколи не бував. Якби не інтернет, я б засунув шию в петлю, тому що це не життя, а животіння.

А знаєте, чому все так склалося? Тому що я ледар, нездара, лобуряко, тому що не хочу вчитися. Я егоїст і нахлібник, тому що ваші податки йдуть на мою копійчану пенсію. Я скиглій, слабак, я не мужик, тому що не можу забезпечити ні себе, ні кого-небудь іншого. Я нечепура, несмачна сіра маса, тому що не одягаюся в бутиках.

Мене задолбали це лицемірство. Хто там кричить, що всього добився сам, що все в житті треба заслужити? Ні, я не бажаю тобі опинитися в моїй шкурі, такого не бажають і ворогові. Але якщо доля надала тобі можливість прожити життя красиво, не забувай, що у когось іншого вона цю можливість забрала з кінцями.