Пятирубльової вади

34

Обмежуються грамотами за досягнення, говорите? Краще б так і робили.

До грамоти за призове місце у тій же міській олімпіаді з англійської мені вручили приголомшливий пам’ятний подарунок-книгу. Хотілося б закінчити розповідь на цьому горЕкшн слові, але… В нашому місті-мільйоннику є якесь видавництво з сумнівною славою: випускає твори місцевих авторів за їх же рахунок, ще й примудряється скаржитися на підсумкові збитки. Саме цю «продукцію» після пари років марного лежання на складі розпродають по п’ять рублів за те, про що знають практично всі городяни. Саме ці приголомшливі фоліанти нам і вручили: відвологлі (хороший склад треба на якісь бабки містити, ясна річ), на пронизливо-сірої газетному папері, з глибоким змістом. Мені невдало дісталася нетлінка про життя Марчелло Мастроянні (напевно, дуже корисне юному поліглотові видання), а інші панянки хвалилися отриманими книгами про Казанові і маркізу де Саду. Прошу не забувати, що це вручалось школярам. Грамота, знаєте, менш принизлива.

Шоколадку за п’ять рублів не купиш, олівець урочисто не вручиш. Викрутилися. Але самим не соромно?