Куди не кинь — всюди клин

218

Я вийшла заміж за небагатого людини, не студента, старший за мене на п’ять років.

Для мене в людині Екшн сно куди важливіше схожі погляди на світ і любов до спокою, ніж вічна гонитва за призовими місцями у світі кар’єристів. І я, не плануючи потомства, не шукала самця, який уже має за плечима власну житлоплощу, машину і звання топ-менеджера великої компанії. Ми обидва нікому крім себе майбутнє забезпечувати не збираємося, нам вистачає, за красивим життям не женемося.

А якщо ближче до справи, то люто задовбали інші мужики. Багато з вас дуже люблять піднімати теми про те, що жінки вимагають від вас занадто багато, йдуть до багатих або сплять з ними, просто марнують ваше бабло і корчать мордочки, коли ви для них недостатньо багаті. При цьому я дізнаюся, що багато, увага, чоловіки, засуджують у мене за спиною мій вибір, тому що мій обранець недостатньо багатий. Любов, позитивні якості людини, відповідальність, уважність, повага? Фігня.

Ви вже визначіться, блін, подобається вам обсипати дівчат золотом чи ні. А то у нас як завжди. Багатий — дура, знайде молодше. Бідний — дура, не забезпечить дітей. Немає мужика — теж дура, помреш старою дівою.

От впевнена, знайди я собі папіка, мене все одно б засуджували, але крім ідіотки стала б ще й дамою на букву «ш».

Чи Не так, хлопці?