Між нами, дівчатками

42

Дзвонить днями клієнтка і замість «здрастє» починає в трубку прямо-таки кричати:

— Че за гівно ви нам підсунули? Реклама на білбордах ні хріна не працює! Ми стільки грошей вбухали, а віддачі нуль! Я от щас знімуся з усіх місць негайно!

Я отетеріла. Намагаюся обережно заперечити:

— Клара Петрівна, ви ці місця орендували вже три місяці як, і все влаштовувало. Опитування показали високу результативність реклами…

— Так лажа всі ваші опитування! Підтасовка!

— Але ви самі замовляли опитування в незалежному агентстві. Як ми могли вплинути на результати, якщо навіть не знаємо, хто це опитування проводив?

— Ой, що ти тут мені голову морочиш? Я ті сказала, я знімаюся!

— Добре, в такому випадку оформіть офіційну відмову від оренди.

Через п’ять хвилин на пошту приходить відмова. А через шість годин після кількох десятків дзвінків, листів і зустрічей я героїчно распродаю раптово звільнені місця іншим клієнтам.

Проходить два дні. Знову дзвінок клієнтки:

— Світло, а на якій підставі ви нас зняли?

— Здрастуйте, Клара Петрівна. На підставі вашої письмової відмови від оренди рекламних площ.

— Але у нас же з вами договір!

— Вірно, а ви цей договір розірвали. Два дні тому, якщо пам’ятаєте, ви подзвонили мені, в усній формі повідомили, що відмовляєтеся від оренди, а потім надіслали листа з підписом і печаткою. У листі був офіційний відмова від оренди.

— І шо щас?

— Нічого. Ваша оренда припинена. Сума, яку ви за оренду перерахували, відповідно до договору не повертається.

— Е, е! Стривай! Ти че! У мене ПМС був, ну зрозумій як жінка жінку!

Ось тут я прямо не знайшлася, що сказати.

Милі жінки, я розумію, що іноді всі ми себе як-то неважливо відчуваємо. І як людина людині я вам щиро співчуваю. А ось як працівник працівникові поспівчувати не можу. Якщо вам в горезвісні ці дні до такої міри погано, що ви геть позбавляєтеся адекватність, то беріть лікарняний, їдьте з міста, прив’язуйте себе ременями до ліжка, я не знаю… Изолируйтесь, коротше, від суспільства.

Задовбали.