Хороший «погана людина»

27

Ви ж, напевно, чули, що дикі собаки ніколи не нападуть на добру людину, так? Якщо дика собака напала на вас, значить, ви щось замышляете.

Мене звати Костя, і я шизофренік. Що тут поробиш — така спадковість, такий незаперечний діагноз лікарів. Спасибі сучасній медицині і грамотному підбору ліків — я абсолютно адекватний, я повноцінний член соціуму, у мене дві роботи, я фахівець в своїй області. Але одне не піддається ніякому контролю — мої панічні напади. Я можу злякатися чого завгодно: куща ялівцю біля узбіччя, невчасно вывернувшей з-за рогу машини, від світу фар машин в арці, що веде до будинку. О, і, зрозуміло, наведеній з-за рогу собаки.

Коли я йду на роботу або з роботи, я постійно піддається нападу двох собачих зграй. Якщо йду не безпосередньо, а через єдиний нічний супермаркет, то трьох. Так, вони відчувають у мені «поганої людини» — я їх боюся. Не можу не боятися.

Я перестав їздити в центр міста. Там красиво, я люблю гуляти по вулицям, але кожна з півсотні мешкають там диких собак чує в мені мій страх і вважає своїм обов’язком у гіршому випадку напасти на мене, в кращому — просто нагавкати і змусити мене бігти, куди очі дивляться.

Я мав необережність поскаржитися на локальному форумі, розкривши діагноз. Отримав масу відповідей, велика частина яких зводилася до того, що таких, як я, треба замикати подалі від нормальних людей, а собаки не винні — винен я сам. Я неповноцінний, мене треба замкнути в психіатричній лікарні, щоб я «не мутив воду».

І найстрашніше — це говорилося всерйоз. Невже я, хвора людина, значу менше, ніж дика собака?

Сьогодні ввечері я підвернув ногу, тікаючи від дворової зграї. Спасибі сусідам — вони відігнали від мене собак і допомогли мені дошкандибати до квартири. Але завтра вранці мені знову треба буде йти на роботу. Повз двох зграй.

Я навіть не буду писати, хто і як мене задовбав. Мені просто цікаво, доживу я до вечора.