ЗАСПІВАТИ ЧОРНОГО КОТА І РОЗЧИНИТИСЯ

227

5 березня народилася Тамара Миансарова, в дівоцтві Ремньова (1931-2017), співачка, яскраво зметнулася і швидко притушенная.

Тамара була з творчої родини — батько грав у театрі, мама на оперній сцені. Правда, батьки швидко розбіглися. Дитинство Тамари, враховуючи ще й війну, легким не назвеш.
Дівчинка мріяла про кар’єру музиканта. Закінчила фортепіанне відділення Московської консерваторії. У 1958 отримала премію на 3 Всесоюзному конкурсі артистів естради за виконання вальсу Штрауса. На конкурсі цьому Миансарова виступила не тільки як музикант, але і співачка теж.
Вона говорила:
«На Всесоюзний конкурс артистів естради я прийшла як музикант, а йшла вже співачкою. Заспівала там просто так, без надії на успіх, і раптом все закрутилося, закрутилося».
До цього часу Тамара встигла побувати замужем за піаністом Едуардом Миансаровым. Він мав грандіозний успіх на першому конкурсі імені Чайковського, поступившись місце тільки Вану Клиберну. Талановитий, до жаху егоїстичний, живе тільки музикою хлопчик одразу попросив Тамару не народжувати. Жінка, на щастя, не послухалася, подарувавши піаністу сина Андрія. Шлюб це не врятувало. До моменту початку співочої кар’єри Миансаровы розлучилися.
СПЕТЬ
МИАНСАРОВ З КЛИБЕРНОМ
Почавши виступи, Миансарова зіткнулася з проблемами репертуару. Жоден композитор не поспішав до неї на поклін. Тоді Тамара почала харчуватися з чужої сторонушки, що надалі, імхо, принесло їй міжнародний успіх і проблеми на Батьківщині. Миансарова брала музику із зарубіжних ефірів і замовляла її обробку. Так з’явилися пісні «Летка-єнка», «Бабуся, навчи танцювати чарльстон», «Фабрична труба», «Рижик».
1962 рік Миансарова почала з виступу на Новорічному концерті, де вітала членів уряду, а продовжила тріумфом на Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Гельсінкі.
У 1963 Миансарова зачарувала Сопот, виконавши пісню «Хай завжди буде сонце».
У 1964 весь Союз заплясал під «Чорного кота».
У 1966 Миансарова перемагає на конкурсі естрадної пісні соціалістичних країн «Дружба». Це її останній безумовний успіх.
СПЕТЬ
Біди професійні, як бачимо, їй поки ще не загрожують, а от у сімейних негараздах Миансарова вже купається.
Другим її чоловіком став музикант Леонід Гарін. Цей шлюб тривав рекордно короткий за радянськими мірками термін: півроку. Ледь Миансарова відвернулася, чоловік загуляв з Веронікою Круглової, дружиною Йосипа Кобзона на той момент (https://ygashae-zvezdu.livejournal.com/143052.html). Просто розлучитися Гарін не хотів, вимагаючи житлоплощу. Миансарова влізла в борги, побудувавши жуиру кооператив.
Через десятиліття з гаком, у 1979 році, труп Гаріна знайдуть в Сочі з пробитою головою. Слідство зайде в глухий кут. Але Миансарову вже будуть турбувати інші проблеми.
У 1968 Миансарову почали планомірно гасити.
СПЕТЬ
Чому її «закрили» на столичних майданчиках вона не зрозуміла до самої смерті.
Хоча з її обурених пояснень стає все прозоро.
«Я багато виступала, в тому числі і за кордоном. У Польщі взагалі бувала, як у себе вдома, — мене не раз запрошували в журі Сопотського фестивалю. Планувалася поїздка в Південну Америку. І раптом із списків на ці гастролі мене викреслили, а коли я стала з’ясовувати, чому, придумали відмовку: нібито комусь не вистачило місця. До того часу я була вже лауреатом шести міжнародних премій. Філармонії різних міст СРСР буквально билися за мене, знаючи, що зал буде повним. Мене висунули на звання заслуженої артистки, але документи раптом безслідно зникли».
Дуже чітко все дав зрозуміти і директор «Москонцерту», до якого Миансарова заглянула з’ясувати, що там з документами.
Він сказав:
«Від мене ви чого хочете? Я вас до звання не уявляв, я вас взагалі не знаю! Мені плювати, що ви перший міжнародний лауреат. Я вас не чув і не оцінював. Вас оцінювало закордонне журі, ось до нього і звертайтеся…»
Як багато інші артисти Миансарова грішила на голови Держтелерадіо Лапіна, який замислив прибрати з телебачення артистів єврейського походження. Я вже пояснював, чому перший учень Лапін в цьому не винен (https://ygashae-zvezdu.livejournal.com/17926.html). Просто репертуар Миансаровой, що відповідає легким шістдесятим, бронзовеющим сімдесятим не дуже підходив. Партикулярних вимогам з її популярного репертуару відповідала тільки пісня «Хай завжди буде сонце».
СПЕТЬ
З «Москонцерту» Миансаровой довелося піти. Її зробили невиїзної. Плівки з записами вчорашнього кумира размагничивались.
У цей момент простягнула руку допомоги Україна. Тамара перейшла на роботу в Донецьку обласну філармонію. Все ж співачка була популярна, робила касу. На Україні її крутили по радіо, і по телевізору, дали звання Заслуженої. Ось тільки слушну репертуар підігнати не змогли. 12 років Миансарова виступала зі старими шлягерами, благо нових не з’явилося.
На Україні Миансарова ще раз вийшла заміж. Шлюб з Гариным навчив її обережності, тому з адміністратором Ігорем Хлєбниковим, навіть народивши йому доньку, Тамара не розписалася. І правильно зробила, Хлєбніков розпускав руки чому пішов у відставку.
Обранцем Тамари до кінця життя став скрипаль Марк Фельдман, на 23 роки молодший.
СПЕТЬ
У 1980-ті Миансарова повернулася в Москву з наївною думкою знову підкорити музичний Олімп. Допомогти їй не зміг навіть Йосип Кобзон, констатувавши, що співачку забули.
На порівняльну поверхню Миансарову винесла перебудова. Пішла ретро-хвиля з обов’язковими спогадами про репресії.
СПЕТЬ
Останні роки співачки затьмарили трабли з сином, який чогось з матір’ю ділив, не в силах знайти спільну мову з ровесником-вітчимом. А потім Миансарова взагалі виявилася прикутою до ліжка після операції на шийці стегна.
Померла в 2017, залишивши на пам’ять масу хороших пісень.