Топ-5 найбільш шизоїдних британських бронемонстров Другої світової

101

Британські військові конструктори — самі натхненні в світі! Як інакше пояснити факт, що там, де в інших країнах все обмежувалося простим макетом, наполегливі жителі туманного Альбіону доводили справу до досвідченого екземпляра, а то й до серії. Ми зробили для вас добірку найдивніших англійських бронемонстров Другої світової війни.

1. Жираф великий, йому видніше: танкетка «Богомол»
В наші дні на ютубі без праці можна знайти безліч роликів, на яких представники різних, гм, «збройних формувань» ведуть стрілянину, виставивши з укриття тільки руку з автоматом. У 1937 році ютуба ще не було, але ідея, мабуть, вже витала в повітрі і в якийсь момент залетіла в голову британського інженера Джеймса Ернеста Таппа. У 1940 році, судорожно чекаючи вторгнення німців, військові згадали про цю ідею.
Перший зразок створили на шасі танкетки «Карден-Ллойд», і він вийшов одномісного. Водій швидко приїжджав «куди треба», ставав за укриття, піднімав вгору циліндричну штуковину з кулеметною турелью нагорі і, перетворившись у стрілка, за допомогою перископа, дистанційного керування і «Боже, бережи Короля!», робив в супротивника пару-трійку черг. А потім ховався і тікав, щоб повторити це в іншому місці. За характерний вигляд машину на полігоні прозвали «богомолом».
Втім, випробування показали, що з усіма зазначеними функціями одна людина справляється не дуже. Тому другий варіант зробили на основі бронетранспортера «Юніверсал Керрієр» вже двомісним — водій водив, а стрілець стріляв. Стріляти виходило краще, правда не в той момент, коли машина їхала. З повністю піднятою на три з половиною метри турелью бідну танкетку розгойдувало так, що у екіпажа починалася морська хвороба. Тим не менш, випробування тривали до 1943 року, після чого проект все ж закрили.
Топ-5 самых шизоидных британских бронемонстров Второй мировой
2. Більше веж богу веж
Хоча перші танки в Англії проектувалися не без участі флоту, у танкістів скоро з’явилася власна гордість. Яка дуже страждала через те, що на кораблях у флотських багато веж, а у танків — одна-дві і рідко коли більше. Це здавалося великою несправедливістю. Тим більше, практика боїв Першої світової показала: для злих ворожих піхотинців танк кшталт шматка цукру. Трохи схибив, і тебе вже обліпили з усіх боків.
Однією гарматою в цій ситуації встигнути скрізь було складно, а своєї піхоти під рукою могло і не бути.
Підсумком роздумів конструкторів «Віккерса» на тему став проект танка А1Е1 Independent, тобто «Незалежний». Важкий піхотний танк, призначений для прориву оборони противника і дій в її глибині, дійсно був сам собі фортецю — крім головної вежі з 47-мм гарматою на його борту були чотири кулеметні вежі, «подметавшие» своїм вогнем весь простір навколо.
Концептуально і у вигляді макету все це виглядало цілком цікаво. Але «в залізі» з’ясувалося, що для танка за вагою 30 тонн двигун працює з перевантаженням, кулеметні вежі «подслеповаты». Самим же головним аргументом «проти» стала ціна — майже 80 тисяч фунтів на момент спорудження першого зразка і 150 тисяч після модернізацій. Перерахувавши вартість монстрика в куди більш практичних і дешевих легких танках, британські генерали заявили, що бачили цю «незалежність»… в музеї. Де А1Е1 і стоїть досі.
Топ-5 самых шизоидных британских бронемонстров Второй мировой
3. Ми повземо, шкутильгаючи в імлі
На початку 1943 року британці трохи втомилися чекати німецького вторгнення на острів і почали навіть обережно подумувати, як будуть вторгатися в Німеччину самі. Проблема полягала в тому, що на суші з заходу рейх прикривала лінія Зігфріда, про неприступність якої ще до війни захоплююче розповідав доктор Геббельс. Не те щоб в 43-му йому хтось сильно вірив, але раптом?
Підсумком думок на тему «раптом?» стала заявка на розробку машини, яка могла викликати у ворожих танкістів і артилеристів істерику тривалими повідомленнями «рикошет» і «броня не пробита», а особливо морально стійких — добивати з власного знаряддя. При цьому ідеї, яким знаряддя повинно вийти, постійно змінювалися. Деякі з представлених фірмою «Наф-наф» (тобто «Наффилд») проектів взагалі були чисто кулеметними, як ранні «матильди».
Однак хтось все ж здогадався розповісти трьом поросятам інженерам, що в 1943 році у важких танках з чисто кулеметним озброєнням вже ніхто не воює. У підсумку на гусениці сяк-так понакладали 94-мм зенітку. З бронюванням чола в двадцять з гаком сантиметрів вийшло диво — важкий штурмової танк А39 «Черепаха» — тягнула майже на вісімдесят тонн. Але головна проблема була навіть не в цьому, а в дату на календарі — перший прототип виготовили, коли закінчилася не тільки лінія Зігфріда, але і війна взагалі. А от після війни…
Топ-5 самых шизоидных британских бронемонстров Второй мировой
4. Нам потрібна гармата побільше!
…сказали британські військові, побачивши восени 1945 року на параді в Берліні новий радянський танк ІС-3. «Так, і щоб їздила, а не плазувала!».
Конструктори кивнули і звично пішли за натхненням в паб. Відповідна гармата знайшлася досить швидко — подовживши гаубицю Першої світової англійці отримали 183-мм QF L4, на той момент найпотужнішу танкову гармату в світі. На жаль, після того як гармату і трохи снарядів до неї понакладали на шасі від танки «центуріон», запасу під пристойне бронювання вже не залишилося. Не допомогла навіть автоматизація, навпаки — після перших випробувань з вежі викинули автомат заряджання, вирішивши, що з дюжиною снарядів танкісти як-небудь впораються вручну, а більше все одно не влазить.
У цьому варіанті гармату вдалося цілком обшити бронею. Однак, по-перше, дуже тонкий — всього 14 мм, а по-друге, тепер висота машини склала 3,6 метра — трохи більше, ніж у танкетки з порушуваних кулеметом.
Звичайно, весь зовнішній вигляд «FV4005 Стэйдж II» оптимізували, щоб на полі бою вона могла прикинутися одиноким сараєм стирчить з голоблею. Але чи то у британців виникли складності з набором екіпажів без высотобоязни, то ще що — далі прототипів історія FV4005 так і не пішла.
Топ-5 самых шизоидных британских бронемонстров Второй мировой
5. Лідер хіт-параду: «Білий кролик номер 6»
Формально це навіть не зовсім танк. Або зовсім не танк.
Ідея його створення народилася особисто у прем’єр-міністра Великобританії Уїнстона Черчилля. На той момент ще ніхто толком не знав, як буде виглядати Друга світова війна. Але, згадавши жахи позиційного фронту минулої війни, Уїнстон вирішив підстрахуватися. Суть пропозиції полягала в створенні машини, здатної швидко… прокопати на полі бою траншею — прямо до лінії оборони супротивника. Так що солдати змогли б дістатися до ворога, не падаючи під кулеметним вогнем і не зависаючи на колючому дроті, а просто переходячи з окопу в окоп.
Військове відомство Англії поставився до цієї ідеї з зрозумілим скептицизмом. Але колишній Перший лорд Адміралтейства зумів знайти виконавців в іншому місці — проектом зайнялося міністерство постачання, де створили відділ «військово-морського наземного обладнання». Флотським час від часу хотілося завести такий землекрейсер, який би одним махом утер ніс танкістам з їх бляшанками. В результаті вийшла конструкція завдовжки більше двадцяти метрів, здатна загнати в благоговійний ступор будь-якого шанувальника «Божевільного Макса».
Якщо б, звичайно, той зміг її побачити — діяти «Культиватор № 6», як не без іронії обізвали проект спочатку, повинен був переважно під землею. Власне, тому у нього не було ніякого озброєння, хоча один з варіантів передбачав прокладку траси за допомогою вибухів.
Початкові плани передбачали будівництво цілої армади у двісті сорок машин, причому в двох варіантах. На відміну від «самців» і «самок» Першої світової, більш «вузьку» варіант був піхотним, а широкий мав позаду апарель для легких танків. Поки диво-машину будували, Друга світова війна встигла розпочатися.
Німецькі танки без всяких підземних рейдів розгромили французьку армію, і питання прориву позиційного фронту втратив для британців актуальність. Але Черчілль був не з тих, хто легко здається. Замовлення скоротили «всього лише» до 33 машин, з яких в 1941-му одну побудували і випробували. До цього часу військові вже остаточно розчарувалися в машині з радіусом повороту в милю. Однак сера Вінстона було простіше придушити, ніж переконати в невдалому ідеї, — тому до весни 1943 року побудували ще чотири машини.
Топ-5 самых шизоидных британских бронемонстров Второй мировой
Взагалі у випадку висадки вермахту в Англії потенціал «Культиватора» складно переоцінити — при зустрічі з ним число загиблих від реготу навряд чи було б менше батальйону.
А який британський танк ви вважаєте найбільш невдалим?
АНДРІЙ БЕКАСІВ
Топ-5 самых шизоидных британских бронемонстров Второй мировой