Сни Пантагрюеля

423

Одна з найдивніших книг, що мені відомі – „Les songes drolatiques de Pantagruel“. Це книга без тексту, складається з 120 гравюр на дереві, до яких докладено короткий вступ видавця, Річарда Бретона, що випустив цю книгу в Парижі, в 1565 році, через двенадwать років після смерті Франсуа Рабле. Річард Бретон цілком реальне обличчя, він дійсно існував.

Автор гравюр невідомий і оригінали втрачені. Можна припустити, що художником був відомий паризький кравець або, краще сказати, кутюр’є Франсуа Депре, чия дарчий напис стоїть на одному з небагатьох примірників першого видання «Забавних снів». Але це чистої води спекуляції.
Точно також неможливо пояснити мету і сенс подібного видання. Ключі втрачені.

Гравюри нагадують римські гротески, картини і малюнки Босха і Брейгеля, і передують бароко Жака Калло і Теодора де Брі, аж до сюрреалістів. Іноді здається, що «Забавні сни Пантегрюэля» — містифікація, підробка пізніх часів. Вже дуже сильно ця книга випадає із загального ряду. Але ні, «Сни» перевидавалися, причому і тоді, коли мода на такі дивні зображення відсутня. Тобто, присутність «Снів» в європейській культурі на всьому протязі зримою історії безсумнівно. Це не фальсифікація. Це знак. Але знак чого?