Прийде сіренький дзига і подушку під бік

192

Здавалося б, яка різниця людям, як я сплю? А от же!

Ні, чоловік коханий мене з цього приводу не дістає, але спонтанних ночівель у друзів ніхто не відміняв, та й всі родичі в інших містах — доводиться кататися в гості.

Я сплю без подушки. Правда. Правда-правда. Не треба чекати, коли я отрублюсь, і підсовувати її мені під голову, аргументуючи, що «так зручніше». Мені не зручніше! І добре, якщо я встигну прокинутися і прибрати її до того, як мою нещасну шию скрутить потянутая м’яз. Плюс три дні розтирання мазями шиї — спасибі. На фіг подушку.

Людей ще бентежить те, що я сплю неприродно. Я схожа на поламаного богомола, труп і інопланетянина одночасно (це саме запам’яталося, з чим мене порівнювали). Так, мені зручно спати, обернувши руку «шарфиком» навколо шиї (так високий шанс, що не подсунете подушку). Так, мої руки так згинаються — ми п’ятнадцять років з тобою знайомі, і ти в курсі про гіпермобільних суглобах. Так, моя рука відпочиває в положенні выкрученного суглоба, у мене лікоть в дві сторони гнеться, якщо що, ага. Ні, я сама себе не задушу вночі, не треба намагатися мене «розплутувати». Якого біса ти мене взагалі вночі чіпаєш?

Гаразд, згодна, це бентежить друзів і батьків чоловіка, але ти, мамо! Ти 28 років в курсі моєї «гуттаперчевости»! Зараз-то що сталося, чому ви раптом стали помічати, що я дивно сплю?

Не можу сказати, що сильно, але задовбали.