Навіщо витрачати гроші на господарство, якщо їх можна просто пропити

109


1891 рік. Черговий неврожай в Російській імперії. Земства організовують допомогу голодуючим селянам. Допомога привозили, а от як з нею надходили, розповів, наприклад, старший брат художника Верещагіна, Микола Васильович, який займався організацією допомоги.
В 60 верстах від Казані привезли гроші на позики селянам для купівлі зерна. Гроші привезли сторублевыми купюрами (сто рублів тоді – дуже великі гроші). Гроші треба було розміняти, щоб розподілити між селянами. За розміном звернулися до шинкаря. Той зажадав, щоб за розмін кожної сторублевках у нього купували по чверті горілки.
Гроші тут же поміняли, купили горілку, тут же випили. На це свято у селян пішов далі. Гуляли до тих пір, поки всі привезені в якості позики гроші не були пропиті в шинку. Кілька людей від перепою померли, решта так і залишилися ні з чим. Всі гроші витратили в шинку, вигоду отримав один шинкар.
Потім, у 1917 році, ось ці самі селяни, будуть голосніше всіх кричати, як їх грабували злі царські сатрапи…
Історію знайшов у доповіді Н.В. Верещагіна «З приводу неврожаю поточного року» d_clarence.
Блог Valerongrach-а